​— Вітаю вас, — згадавши манери і здогадавшись, хто перед стоїть, відповіла я. — Я мама Максима, Лілія Тарасівна, а це, — вона кивнула на чоловіка, що стояв за її спиною, — Ігор Богданович, тато.

​«Очевидно, тато не надто балакучий», — подумала я, помітивши його скупу на емоції постать.

​— Приємно познайомитися, а я — Емілія, — збентежено всміхнулася я