Ой, що тут у Квітки відбувається!

Дуже багато всього відбувається, бо історія наближається до фіналу. Залишилось всього 3 розділи.

Після знайомства з бабусею Квітослави Даромир привів її знайомитися зі своєю родиною. І дідусь поводиться дещо дивно.

Дід повернувся до будинку, а ми ще залишилися в саду. Коли двері за ним зачинилися, Квітослава тихо сказала:

— Це дивно.

Я подивився на неї.

— Що саме? — уточнив я, бо був не певен, що ми зараз думаємо про одне й те ж саме.

— Твій дідусь знав мого дідуся. Досить добре знав. Але про бабусю чув лише з його розповідей. І при цьому вони навіть не познайомилися.

Я на мить замислився, а потім кивнув.

— Так. Дивно. Мені здається, що він щось від нас приховує. Але не намагайся розпитувати. Дід цього не любить. Якщо не захоче розповідати — вигадає купу правдоподібних історій.

Але і бабуся Квітки теж підозріло поводилася. Квітослава за нею прослідкувала і...

Я опинилася на тихій галявині, якої до цього там не було. Попереду стояла невеличка хатинка з садом і лавкою посеред нього. І на цій лавці сидів чоловік. Я побачила його обличчя — і світ навколо ніби перестав існувати. Я впізнала його по старим фотографіям, хоч на них він ще був молодим. Проте навіть з роками риси його обличчя залишились впізнаваними, адже я стільки разів роздивлялася ті фотографії. Переді мною сидів мій дідусь Волибор. Той, що помер ще до мого народження. Але тепер я бачила його живим.

Дідусь Квітки виявився живим, як ви бачите. І вона влаштувала йому допит, чому ж він все приховував.

— Чому? — коротко запитала я.

Бабуся важко зітхнула й опустила погляд.

— Інакше б твого дідуся вбили по-справжньому.

Дідусь кивнув, ставлячи чарку на стіл.

— Або ще гірше — нашкодили сім’ї. Я хотів захистити вас всіх.

Я відчула, як образа знову піднімається в мені, цього разу змішана з болем за те, що сталося з моїми батьками.

— Але ж не вийшло! Тато теж загинув. І маму з собою забрав.

Дідусь на мить опустив очі, і його обличчя стало серйозним.

— На жаль. Але він не мав лізти в магію. Тоді б вижив. І ти не мала. Наш дар — справжнє прокляття. Він небезпечний, адже таких, як ми, хочуть мати за союзників всілякі поганці.

А Даромир тим часом страждав від тривоги за Квітку, бо в неї не працював телефон.

Вдома стало ще гірше. Без Квітослави тут було якось порожньо, хоч вона і не жила зі мною, лише кілька разів ночувала. Я ходив із кімнати в кімнату, сідав на диван, через кілька хвилин знову підводився, підходив до вікна й дивився на вулицю. Потім знову брав телефон. Дзвонив. Слухав короткий сигнал вимкненого телефону й скидав виклик.

Я не міг сидіти спокійно. Не міг читати, не міг дивитися телевізор, не міг навіть нормально думати. У голові крутилася лише одна думка: я мав бути поруч з Квітославою. Я знав, наскільки небезпечними можуть бути ті, хто полював на неї. Знав, що Квітка ще недостатньо добре володіла своєю магією, щоб протистояти сильному відьмаку. І тепер вона зникла. Я стиснув телефон у руці й заплющив очі.

— Тільки будь жива, Квіточко, — прошепотів я в порожню кімнату. — Будь ласка.

І сьогоднішній розділ завершився не дуже добре для Квітки і Даромира...

Чужа сила була надто потужною, а мої думки розсипалися. Я намагалася втримати її, відчула, як вона вислизає, і в останню мить зуміла лише трохи змінити напрямок. Куля пройшла повз мене, але зачепила Даромира. Він відлетів убік і впав на землю.

— Даре!

Я кинулася до нього, але бородань уже наближався до мене.

— Не дуже добре в тебе виходить, крихітко.

Я відступила на крок, але бородань уже атакував. Енергетична куля миттєво виникла в його долоні й зірвалася в мій бік. Я не встигла нічого зробити. Удар припав просто в груди, і мене обпекло болем так сильно, що я навіть не змогла скрикнути. Ноги підкосилися, перед очима все поплило і мене накрила темрява.

Читати: "Квітка для проклятого" 

Також нагадую про мою новинку "Спадкоємці Безодні" . Хто ще не читав — запрошую!❤️

Запрошую до моїх соцмереж:

✨ТГ-канал про мої книги

✨ТГ-канал з обкладинками й артами

✨Інстаграм

✨ТікТок

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Аса Шель
18.08.2026, 23:36:04

❤️❤️❤️

Анна Потій
18.08.2026, 23:49:54

Аса Шель, ❤️❤️❤️

avatar
Ганна Літвін
18.08.2026, 22:55:54

Як захопливо! ❤️

Анна Потій
18.08.2026, 23:36:10

Ганна Літвін, ага, дякую)❤️

avatar
Олена Кондак
18.08.2026, 22:28:29

❤️❤️❤️❤️❤️❤️

Анна Потій
18.08.2026, 22:29:47

Олена Кондак, ❤️❤️❤️

Інші блоги
Розділи і візуали
Привітики всім! 9 і 10 розділи Химер Калітрасу вже чекають на Ваші перегляди і зірочки ! А я з доброю традицією викладаю трохи візуала . — Камбула не надто привітна о цій порі року, — промовив його супутник, граційно
Вона вважала його братом…
Вітаю, любі читачки і читачі! Все життя вона думала, що він — її старший брат, її найрідніша людина. Але між ними немає кровного зв'язку і він плекав до неї зовсім не братні почуття… Купуйте роман «Лінія
Фінал Колючки та зміна ціни!❤️
Любі читачі, звертаю вашу увагу, що за два дні мій роман «Моя маленька Колючка» буде завершено! В суботу опублікую епілог і книга піде на модерацію. Після цього вартість книги значно зросте. Тож, хто бажав приєднатися
Наче мало їй було страждань від дядька…
Не озираючись, я майже побігла й різко звернула за найближчий ріг, сподіваючись сховатися в темряві вузького провулка. Але надія згасла за секунду. Важкі кроки не стихли… вони наближалися, відлунюючи від кам'яних
Коли жахастик вийшов занадто...
Коротше Джорджа Мартіна тут би навіть не зпреєстрували... Тож довелося "порізати" Кривавий місяць, пару днів оновлень не буде видно, бо книга наразі на апеляції, але то таке... А я ж тільки в нього втягнулася... То ж поки
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше