Запрошую! Опівночі вийшов новий розділ, в якому ми трохи ближче познайомилися з героями, а ще зустріли нову героїню.❤️

Я відчинила дверцята машини і, навіть не обтрусивши бруд з черевиків, плюхнулася на пасажирське сидіння.

— Знову на мене наскаржишся? — буркнула, дивлячись на нього з-під лоба.

— Якби хотів наскаржитись, то дозволив би тобі використати магію, — його губи розтягнулися в противній, зухвалій усмішці. Самовдоволений ідіот! До біса правильний! Ненавиджу!

— Та ти просто злякався наслідків мого прокляття!

— Я просто не хотів псувати собі день, розбираючись з ним, — продовжуючи усміхатись, відповів він. Так би й стерла цю кляту усмішку! Магією!

— Тому вирішив зіпсувати його мені, обливши водою з калюжі?

— Вибач, я ненавмисно, — Рейн мені весело підморгнув.

Звісно, ненавмисно! Аякже! Бреши більше! Впевнена, він саме навмисно це й зробив, помітивши, що я одна стою на зупинці.

— Спробую повірити, — відповіла уїдливо, щоб він вже точно не сумнівався — я геть йому не повірила.

Вже за кілька хвилин дверцята відчинилися і переді мною стояла Ебігейл зі своєю великою бордовою парасолькою з орхідеями. І незмінним сердитим виразом обличчя, яким вона мене завжди зустрічала.

— Я вже думала, тебе десь змило дощем, — пробурчала вона, відступаючи, щоб я могла вийти.

— Не дочекаєшся, — буркнула я і добряче стукнула Рейну дверцятами на прощання. Буде знати, як мене бісити.

— Ото ж бо й воно, що дочекатися тебе майже неможливо!

А це у нас Ебігейл Мур, кураторка в Гільдії магії. Їй 45 і вона єдина близька людина Кассії — подруга її покійної матері. Незважаючи на буркотливість і суворість, вона любить Кассію й підтримує її як рідну.

Читати: "Спадкоємці Безодні" 

Запрошую до моїх соцмереж:

✨ТГ-канал про мої книги

✨ТГ-канал з обкладинками й артами

✨Інстаграм

✨ТікТок