— Хто ти, Огнеслав?

— Просто Ог, або Ох. Моє повне ім’я крім Рогнеди та ще, можливо, Гостени, ніхто і не пам’ятає, — він зітхнув. — Я тут з самого початку. Спостерігаю. Іноді — втручаюсь, коли Праліс не проти. Останнім часом забагато змін, і мене це турбує. Ось, навіть на Дорозі корчма з’явилася. А я, як і всі, вважав, що вона незмінна. Аж раптом прийшов Олус і магія дозволила йому тут оселитися. Тепер не тільки Гостена скуповує матеріал для чарівних настоянок і артефактів. Ти ось теж — неврахована сила. Тебе раніше не було, аж раптом з’являєшся, отримуєш нове ім’я, приворожуєш Княгиню, влаштовуєш справжній переполох серед фей… Так, диви, скоро людські відьми почнуть і тебе на картах малювати. Мене вони ще більш-менш вірно зображають, а от Рогнеді чомусь жаб’ячу голову завжди примальовують. І нащо? Може, заздрять її зовнішності? Як думаєш?

— Не знаю, — Устин знову висунув і заховав кігті.

— Ти ще можеш повернутися до людей. Я розірву вашу угоду з Рогнедою. Маю таку силу. Повернешся додому, одружишся…

"Його пані"