Трошки візуалів до розділу 27 "Келлі". Коли в історії з'являється новий персонаж, завжди виникають питання, а яка  ж його роль у сюжеті? Випадкова, чи значуща... 

"Крихітко, біжи"

Пильне око одразу вихопило «Химеру». Яхта виглядала зухвало навіть серед дорогих сусідок, ніби навмисно намагалася привернути до себе увагу. 

Лендон сперся на огорожу, дістав із кишені пачку цигарок і ступив на дерев'яний настил. 

Не встиг він зробити й кількох кроків, як почув за спиною: 

— Стороннім сюди не можна. 

Це був молодий смаглявий хлопець, обличчя якого чомусь здалося Лендонові знайомим. 

Детектив підняв долоні. 

— Уже йду. 

Хлопець лише кивнув, але щойно їхні погляди зустрілися, вираз його обличчя змінився. Ніби він раптом побачив когось, кого зовсім не очікував тут зустріти. 

У центрі пластикового столу стояла невеличка ваза з пожовклим листям, а поруч — ще одна, наповнена цукерками. 

— Пригощайтеся. 

— Утримаюсь. Ви Келлі Броуді? 

Жінка кивнула, поклала до рота шоколадну цукерку й почала повільно пережовувати. 

— Чим зобов'язана? 

— Ви ладнали з Дейвом Шоу? 

— Так. Він мій зведений брат. Ми дружили з дитинства. 

Вона промокнула губи серветкою й відвела очі. 

— Ви вважаєте його загибель нещасним випадком? — Лендон примружився. 

Щось неприродне було в її поведінці. Щось карикатурне — у зовнішності. 

— А чому ви питаєте про це через стільки років? — вона насупилася. 

Лендон потиснув плечима. 

— Шукаю зв'язок з іншим злочином. Шоу загинув за день до зникнення Хелен Ворінгтон. Мені це здалося дивним. 

Лендон простягнув руку до льодяника і теж закинув його до рота. Очі уважно ковзали обличчям Келлі, намагаючись вловити хоч якусь зміну. 

Реакція не забарилася. Броуді звела брови на переніссі й посміхнулася без найменшої теплоти. 

— Ви, певно, не місцевий? 

— Як і ви, — відпарирував Різ. 

Жінка поблажливо кивнула, ніби погоджувалася з очевидним. 

— Дейв кохав дружину Ворінгтона, а вона кохала його. Вони збиралися разом покинути Вайткліф. 

Голос прокарбував слова, ніби вона знала цю фразу напам'ять і неодноразово повторювала її вголос. 

— Ого. 

Лендон відкинувся на спинку стільця. Він не очікував нічого аж такого.