– Тож ми зможемо просто забути про це? – з надією запитала я, переминаючись з ноги на ногу.

– Ну, чому ж? Я не збираюся забувати про те, що саме ви мені сказали. Далеко не кожен наважується сказати в обличчя те, що думає про співрозмовника. Тож таку щирість слід цінувати.

І ось як це розуміти?

– До того ж, раз ви вважаєте, що були неправі, у вас є шанс загладити свою провину.

– Що ви маєте на увазі? – не розуміючи, до чого він хилить, запитала я.

– Не хочете сьогодні ввечері зі мною повечеряти? Наше знайомство спочатку не склалося. Але це цілком можна виправити.

Сказати, що я була вражена – це нічого не сказати. Навіть не могла вирішити, що відчуваю з приводу його слів: радість чи розгубленість. З одного боку, цей чоловік мені дійсно подобався. Але з іншого, я дійшла висновку, що починати з ним стосунки було б помилкою. Тим більше, що мені незрозумілі його мотиви. Що він бажає отримати від цього побачення? Взяти реванш за вчорашню невдачу і затягнути мене в ліжко, а потім про мене забути? Чи тут щось інше?

Перша книга завершена, але пригоди Таніель у Міжзоряній Академії тільки починаються. Вже скоро розпочнеться викладка другої книги цього циклу. Якщо ви на мене підписані, вам обов'язково прийде повідомлення про це.

А в якості спойлерів додаю кілька ілюстрацій по сюжету другої книги...

УСІХ ЗАПРОШУЮ!

Мій ТікТок , де можна знайти цікаві візуали та відео на мої книги.