Вітаю, любі букнетівці! ❤️

Уже за мить:

— Ти вирішив відкрити філію фастфуду в авто свого боса? — запитую, щойно порівнялася з ним.

— Ні. Просто зголоднів. Як і всі ми. — Він мружиться, але погляду з мене не прибирає.

— Якщо наступна мийка за двадцять хвилин ходу, то...

— Наступної мийки не буде, — він знову обриває мене на півслові. — Хіба що в місті. Але там черги. Вони їстимуть акуратно. Правда?

Він коситься на дітей так, ніби на них висить друкована гарантія ідеальної чистоти на невизначений термін поїздки. А ті виразно дивляться на мене, ніби чекають затвердження у вигляді штампа. Чи печатки, у вигляді поцілунку в чоло.

І Маня, і Михась однаково зводять брови, і я розумію, що вони готові слухати. Точніше, чути те, що їх не стосується.

Книга тут❤️

Обіймаю вас, любі мої!

Мирного неба!❤️