«Стороння особа» — той випадок, коли детектив поступово виявляється значно масштабнішим, ніж здається на перших сторінках. Спочатку все виглядає як звичайне пограбування, але згодом стає зрозуміло, що за окремими подіями стоїть добре продумана схема.

Я закінчив читати: усі розділи.

Найбільше мене здивувало: як змінюється сприйняття історії ближче до фіналу. Автор не поспішає відкривати всі карти, тому постійно будуєш власні версії й намагаєшся вгадати, що буде далі.

Найкращий персонаж: головний герой. Він не супергерой, який одразу знає всі відповіді, а звичайна жива людина, яка аналізує, помиляється і приймає непрості рішення.

Найемоційніша сцена: фінал. Саме там багато сюжетних ліній сходяться докупи, а деякі події змушують по-новому поглянути на те, що відбувалося раніше.

Загальне враження: роман сподобався. Окремо відзначу незвичайну форму подачі: деякі епізоди більше нагадують сценарій фільму чи п'єси, ніж класичну прозу. Але саме це й стало своєрідною родзинкою твору. Є інтрига, загадка, напруга і бажання дочитати до кінця. А після фіналу назва «Стороння особа» сприймається вже зовсім інакше.

Автору дякую за цікаву історію та бажаю успіхів!