«Суспільна думка» – гучна і унікальна назва, яка цілком логічно може сприйматися хибно.

Коли я вигадувала її, то не мала на меті створити «викриття століття», наукову чи дослідницьку роботу, посібник, інструкцію тощо.

Давайте згадаємо, де ми знаходимося. Так, на літературній платформі з художніми творами.

Назва «суспільна думка» виникла у мене тому, що у намаганнях розкласти по поличках власні помилки, сліпоту і дурість, я знайшла у голові купу чужого сміття. Зрозуміла, звідки воно взялося. Ага, саме зі стереотипів, оточення, масової культури. А що це, як не суспільна думка?

Звісно, я пишу цю книгу, сподіваючись, що мій біль і досвід комусь будуть корисними або ж «терапевтичними» (не з професійної точки зору).

1️⃣ Що жінки з дотичним досвідом, які звинувачували себе все життя або почувалися самотніми і нікому незрозумілими, побачать, що є й інші. А гуртом з травмою легше впоратися.

2️⃣ Що жінки, які не мали цього досвіду, і не матимуть його, уникнуть, зроблять висновки і будуть попереджені про неочевидні моменти, де може ховатися підступ.

3️⃣ Що чоловіки зазирнуть у голову конкретної жінки, мене, і задумаються, а, можливо, я навіть не підозрював, що щось роблю неправильно. А, можливо, мені варто запитати свою жінку про це, щоб вона не соромилася і не боялася. А, можливо, вона поводиться дивним для мене чином саме з цих причин.

‼️Хочу зазначити і підкреслити, що я відмовляюся і не беру на себе роль проповідниці, просвітительки, вчительки. Ні, я не маю на це права. В мене навіть диплому з психології немає.

«Суспільна думка» – це художній твір з точки зору однієї конкретної людини, жінки, мене. Так, на реальних подіях, так, через біль. Спогади, роздуми, рефлексія. Вже бачу, що багато жінок впізнають окремі моменти, то тут, то там. Болить не тільки мені, але скільки людей – стільки і досвідів.

Ще важливо КАПСОМ виділити, що Я НЕ НЕНАВИДЖУ ЧОЛОВІКІВ. Ну, тобто, деяких прям ненавиджу, але чоловіки теж є різні. Мої гострі жарти і вислови направлені на стереотипи. «Чоловік Потребуючий» викликав резонанс, але ж це сатиричний персонаж, що не створений, аби чіпати і ображати чоловіка, який теж згоден, що цей стереотип – нісенітниця. До чоловіків, що поважають суб'єктність жінки, в мене питань немає. Я висміюю тих чоловіків, які ж власним ротом і, на жаль, діями підтверджують і закріплюють цю думку. От куди спрямовані мої слова.

Вже не раз стикалася з коментарями, а от було б цікаво почути чоловічу думку на цю тему. Так, цікаво. АЛЕ давайте не будемо мою суб’єктивну думку у художньому творі прирівнювати до думки абсолютно всіх жінок, це по-перше. А, по-друге, я ніяк не стану чоловіком, щоб це написати.

Ви можете нагадати мені ось цей блог анонса.

Почекай, Джул’єто, а як же «Вона є уособленням багатьох жінок»?

Так, НА МОЮ СУБ’ЄКТИВНУ ДУМКУ. І багатьох – не всіх. А в процесі написання вона стала ще більш особистою, так буває. Бо майже завжди найкращі шматочки твору – це особисто прожиті автором, навіть якщо засунуті у декорації іншого виміру чи планети.

А ще ця книга належить до серії «Скло спогадів», яка позиціонується: «У кожної були свої 2010-ті». Тобто основна цільова аудиторія – це жінки-мілленіалки.

У підсумку просто хочу сказати, що «Суспільна думка» є художнім твором. Вона нічого не пропагує і ні до чого нікого не примушує. Дякую. ❤️

У соцмережах я публікую більше візуального контенту про всі свої книги, тому запрошую. (картинки клікабельні)

Підписуйтеся на профіль авторки, щоб не пропускати цікаві новинки і блоги.

❤️ Щиро ваша, Джул’єта Матикота. ❤️