— Ти неймовірна, коли лютуєш... — прошепотів він мені в губи, торкаючись самої душі.

Я зціпила губи, стримуючи стогін, і вперлася долонями в його міцну, важку грудну клітину. Відхилилася назад, намагаючись вирватися, але Девіан лише міцніше стиснув талію, знову притягуючи мене для поцілунку. Я різко повернула голову, не даючи йому цього зробити.

— Ти буквально граєшся з вогнем, Кайє, — з темною усмішкою пробурчав він біля моєї шиї.

Матерія всередині тріумфувала. Мені ставало все важче контролювати її сплеск разом із пристрастю та гнівом.

— Або ж це вогонь грається зі мною, — випалила я.

У цю мить із моїх рук вирвався неконтрольований потік. Магія землі змішалася з чистою матерією й потужною хвилею врізалася прямо в його вогняну стіну. Сталося неможливе: просто всередині палаючого полум'я на наших очах почали розквітати живі, буйні зелені кущі й сліпучо-білі троянди. Вогонь і рослини існували разом, не знищуючи одне одного.

Девіан застиг, заворожено дивлячись на це диво.

— Коли я перестану тобі дивуватися?.. — тихо мовив він, і в його голосі було стільки щирого захвату, що в мене перехопило подих.

Девіан, досі не випускаючи моєї талії, повернув до мене обличчя:

— Я підготував для тебе сюрприз, моя королево... Але твої сюрпризи завжди кращі.

Я примружилася, розглядаючи його, і запитала прямо:

— Це дозвіл на те, щоб я проводила наукову діяльність?

Обличчя Девіана миттєво змінилося. Його брови зсунулися, а в очах знову спалахнули іскри.

— З тим Фіцбіном? — різко промовив він...

Оновлення уже в ваших бібліотеках:

Академія для небажаної королеви