Сьогодні опублікувала розділ про маскування. Наші герої все ще у місті, а їх портрети розвішані на кожному кутку. Всі виходи з Брандрана під наглядом Ордена. Здавалося б - вмерти і не жити. Але вони були б не вони, якби не спробували ризикнути. 

Еліс довелосся обрізати волосся, а Ксандеру... Бідолаха пройшов бджолотерапію)))

...Гімлер з Елеонорою чекали на нас за рогом. Вампір зміряв мене й Ксандера уважним, навіть прискіпливим поглядом. Потім кивнув і повернувся до коня, щоб перевірити сідельні сумки. Елеонора ж навпаки - дивилась довго, а на її обличчі було написано все. Кожна емоція. Вона обійшла мене навколо. Щось мугикала собі під ніс. Розправила мою сорочку на плечах, посунула пояс на штанах, вирівняла капелюха.
- Який же ти красунчик, Еліс, - весело мовила вона, підморгнувши.
Потім її очі глянули на Ксандера. Усмішка стала ширшою.
- А тебе красунчиком я назвати не можу, юначе. Хоча… ці розпухлі губи так і манять.
Я пирснула собі в долоню й прямо потилицею відчула пекучий погляд чоловіка. Глибоко вдихнула, щоб не розреготатись. Кусючі бджоли попрацювали на славу. Ксандер виглядав так, ніби не просихав цілий тиждень й отримав на здачу декілька лящів по пиці. Очі запливли. Одна щока напухла. А ніс і губи помітно збільшились.  
Поклала руку йому на плече й тихо сказала, щоб почув лише він:
- Не засмучуйся, черепе. Я люблю тебе і таким… страшненьким.
Ксандер хотів кинути на мене гострий погляд, але набряклі повіки завадили це зробити.
- Сідай вже на коня, Еліс. - голос хоч і був спокійним, але я вловила нотки приреченості в ньому...

(Посилання на Тінь залізного черепа - у зображенні)