Закріплений у тримачі флакон з зіллям у сонячному світлі, що проникало крізь вікно, вигравав усіма відтінками золота. Лоріанхейн, схилившись над столом, уважно розглядала готову сполуку крізь алхімічний монокль. Обличчя ельфійки висловлювало неабиякий ступінь захоплення й цікавості.

– Лорі? – Марія обережно зазирнула у двері. – Не зайнята?
– Та не сильно, мала, – відсторонено відповіла темна. – Так, трішечки… ось на стілечки… Ти заходь, заходь.

Дівчинка увійшла всередину.

– А що це ти так сяєш, наче новий зливок металу у Горіна в ковальні? – підозріло примружилась. – А ну ж бо розповідай.
– Та нічого  особливого, – Лорі випросталась, відклала монокль. – Рослини в оранжереї майже дозріли. В тому числі – з Несвіту і аномальної зони. А ще я, коли ходила у джунглі, познаходила багато… всякого. Як уявляю, які це можливості в алхімії і скільки всього цікавого можна приготувати… – ельфійка мрійливо закотила очі, її голос тремтів від захоплення.
– А, то он що тебе насправді збуджує! – глузливо промовила Марія. – Лен хоч в курсі?
– Збитошниця мала! – різко посерйознішавши, темна погрозила їй пальцем. – Я ж тебе просила припинити кепкувати про…

❀-❀-❀

А хто хоче знати більше, про алхімію і не тільки - той читає)))

 
 Хто не знає, з чого все починалось - то перша книга ось тут:

Троє схиблених і дівчинка