Прочитала книгу, яку обрала на  безстроковому марафоні  Тетяни Гищак — і це справді щось дуже- дуже цікаве: багатошаровий трилер-фантастика, де переплітаються паралельні реальності, двійники й таємна організація, яка стежить за порушенням "балансу" між світами.

Що зачепило найбільше

Структура захоплює — тут одразу кілька точок зору: сам Ендрю (журналіст-оригінал), його двійник у "Реальності-7", агенти Джошуа й Маргарет, які стежать за обома, і Рада — таємна організація, яка вирішує долю "порушника". Через це роман читається як пазл: кожен фрагмент додає деталь, а повної картини ще немає. Особливо цікаво працює конструкція з двома щоденниками — спершу здається, що це один голос, а потім виявляється (день 22), що щоденник "перехопив" хтось інший, і це справжній шоковий поворот.

Найсильніша сцена

Аварія на дорозі (з дощем, розмитими фарами, "юнак усвідомив — все пішло не за планом") — дуже кінематографічно написано, короткими реченнями, з наростанням темпу. І одразу після цього — крижаний контраст: Рада обговорює інцидент сухою бюрократичною мовою ("це критичне порушення", "стандартний протокол"). Цей перехід від емоційного хаосу до холодної процедурності — сильний прийом, він показує, наскільки герой — лише "об'єкт спостереження" для системи.

Що трохи заплутує

Персонажів і сутностей забагато для такого обсягу уривків — Ендрю, двійник Ендрю, Вільям, Яна Лі, Джошуа, Маргарет, Бакстер, Фінлей Ісаак, представниця Ради — я поки плутаю, хто є хто і на чиєму боці. Особливо неоднозначно, хто саме веде щоденник у "День 21-22" — це вже точно не той Ендрю з розділу 1? Якщо це задум (ненадійний оповідач, підміна голосу), то він працює добре, але потребує чіткішого сигналу для читача, інакше є ризик просто загубитися.

Фінальний фрагмент із газетною статтею — гарний хід: він раптом "заземлює" всю фантастичну історію у впізнаваний реальний формат (зникнення людини, поліцейське розслідування), і це створює моторошний ефект — ніби вигадана містика раптом стала офіційною хронікою.

Загальне враження

Це дуже "жанрово амбітний" текст: тут і трилер, і science fiction, і психологічна драма про заздрість і бажання зайняти чуже місце. Мова місцями сухувата (особливо в сценах Ради — багато канцеляризмів на кшталт "критичне порушення", "стандартний протокол"), але це, можливо, навмисно — щоб протиставити холодну бюрократію системи емоційному хаосу героя. Дуже цікаво, куди піде сюжет — особливо цей моральний вузол: чи справді Ендрю (чи то Вільям) готовий пожертвувати кимось заради того, щоб зайняти місце свого двійника.