Вчора, пізно вночі, занотовуючи ще один сюжет для можливої майбутньої книги, спіймала себе на думці, що кожен із сюжетів не є новим. От справді. І тут виникає вже інше питання: а чи можна взагалі вигадати щось абсолютно нове? Чи залишилося в книжках бодай щось, чого ще ніхто не описував?
Бо яку б круту ідеюне  придумали, рано чи пізно приходить розуміння, що вона вже існувала раніше.  Якщо без прикрас -  то практично все вже було!
Було від ненависті до любові, кохання з першого погляду, гучні розлучення, зустрічі через 10 років, випадкові вагітності й таємні діти.
І що тепер - не писати? Сидіти й чекати, поки в голову прийде сюжет, якого людство ще не знало? А існують такі сюжети, які не знає людство? Впевнена, що ні.
Мені здається, ми, як читачі, взагалі не шукаємо щось «невидане» тому що його знайти складно. Коли я відкриваю роман про той самий фіктивний шлюб, я ж чудово розумію, чим усе закінчиться в більшості випадків. Вони закохаються.Але я все одно читаю! Бо мені цікаво не ЩО станеться, а ЯК автор це покаже.Сюжет може повторюватися. Емоції -  ні.Усе вже написано до нас? Можливо. Але ще не все написано нами.
Автори і читачі а як у вас із цим? Вам більше до душі книги тільки  з нетиповим сюжетом чи вам важливіше, як саме автор розказує історію? Забиваєте на штампи, якщо зачіпає за живе? Згодні з тим, що оригінальний сюжет вигадати не надто просто? Чи для автора немає неможливого?