Вітаю, любі!

Запрошую до оновлень. 

Спекотно-гарячиц розділ чекає на вас.⬇️

Янгол спокуси...

Також запрошую до новинки!

✨✨✨

— Бо я хочу, аби Матвій не почувався покинутим. Зрештою, він вже давно кличе мене мамою. — вона на мить закушує губи, а тоді підіймає розгублений погляд на мене. — Зрештою, ледь не всі в садочку думають, що я його мати. Бо я спеціально віддала його в інший садок міста, де нас ніхто не знає. Я постійно приводжу та забираю його. І навіть в садку він кличе мене мамою. І я не можу йому цього заборонити, я пробувала, але він плаче. — дівча витримує паузу, по якій кидає. — Добре, що в документи ніхто не заглядає. Але так продовжуватися не може. Бо я, по суті, дитині тьотя, і офіційно не можу нічого. — вона важко зітхає та здавлено додає. — Тож якщо я оформлю усиновлення, тоді в мене все буде добре, в той час як з опікунством буде трохи більше мороки.

Стискаю вилиці і тепер розумію, що тут дівчина має рацію. Захоплююся її сміливістю та відвагою. Бо чудово усвідомлюю, що далеко не кожна тьотя зважиться на такий відчайдушний вчинок.

— Арсене Богдановичу, не звільняйте мене, будь ласка. — раптом порушує тишу моя секретарка. — Мені дуже ця дуже робота потрібна. Я обіцяю відпрацювати час, який сьогодні прогуляла.

Тато для Матвійка

Всім щиро дякую за підтримку!♥️