Створила візуал до шостого розділу Дощ буває веселим.

Щоб перервати незручну мовчанку Ксеня почала говорити усе що приходило їй в голову.

— Знаєш, я люблю дощ. Не розумію, чому усі асоціюють його з сумними емоціями? Як на мене дощ може бути веселим, - дівчина штовхнула ногою калюжу збоку, здійнявши в повітря купу бризг і не втримавшись розсміялася, але швидко замовкла знітившись.

"А вона таки справді часом поводиться як дитина. Така мила", - помітивши що їй стало незручно хлопець теж штовхнув ногою камінь у калюжу що була прямо навпроти і їх обризкало брудною водою. 

Тепер розсміялися обидва і це зробило атмосферу набагато менш напруженою. Якби вони послухали мізки то зупинилися б на цьому, але цього вечора їм обом хотілося дослухатися до серця, тож коли перед ними постала нова калюжа їм вистачило зустрітись поглядом лиш на мить, щоб ухвалити рішення. 

Стрибнувши разом у калюжу вони обдали водою не лише себе, а й кількох перехожих, що цьому м'яко кажучи не дуже зраділи. Коли ж підлітки нарешті опинилися біля зупинки, то були мокрими з ніг до голови і давилися сміхом.

"Доля, що має ім'я"