Вітаю всіх читачі і друзі! 

Вже є нова глава книги! 

Долучайтесь та читайте! Дякую за те що ви є!❤️

— Добрий вечір, Анно! — привітався він і відразу ж суворим голосом продовжив: — Що це на вас? У такому вигляді ми точно не поїдемо на переговори! Я ж просив вас одягти стриманий костюм, а ви вдягнули сукню, в якій виглядаєте як Барбі або дівчина, яка щойно зійшла з подіуму! Негайно йдіть і переодягайтеся! Даю вам п'ять хвилин!

— Добрий вечір, Вадиме Сергійовичу, але в мене більше нічого немає, окрім цієї сукні. У гардеробі лише футболки та джинси. Якби я дізналася про переговори раніше, то змогла б купити щось більш пристойне.

— Ви ж розумієте, що підводите мене! Тепер, судячи з вашого одягу, всі думатимуть, що ви не моя помічниця, а моя дівчина. Добре, сідайте вже. Часу на розмови більше немає. Їдьмо!

«І нащо я тільки зв'язався з нею...» — подумав Вадим Сергійович.

Ми сіли до автомобіля й незабаром під'їхали до одного з найкращих ресторанів міста.

…..Він перевів погляд на мене.

— Це моя нова помічниця — Анна.

Я ввічливо привіталася й зайняла своє місце поруч із ним. Його партнери майже не зводили з мене очей. Здається, я навіть почула, як вони перешіптувалися між собою, що у Вадима Сергійовича тепер є нова дівчина.

….коли вечеря добігла кінця, партнери попрощалися й залишили ресторан. Я вже збиралася викликати таксі, коли поруч пролунав спокійний голос Вадима Сергійовича. Він трохи нахилився до мене, і я відчула легкий аромат його парфумів.

— Анно, сьогодні після вечері затримайтеся, будь ласка. Маю до вас розмову.

Я здивовано подивилася на нього.

— Про що саме?

Він ледь усміхнувся.

— Щодо вашого дрес-коду.

Від цих слів у мене все похололо. Невже моя сукня настільки недоречна? Я мовчки опустила погляд, а він спокійно рушив до виходу, залишивши мене губитися в здогадах, що саме почую за кілька хвилин.

 Кава для мого боса