? Коли довіра стає найважчим вибором…

? Коли довіра стає найважчим вибором…
Іноді найскладніше рішення — не робоче.
Не підписати контракт. Не поїхати у важливе відрядження. Не ризикнути кар'єрою.
Найважче — довірити найдорожче.
У новому розділі Наталя опиниться перед вибором, який не можна вирішити цифрами чи холодним розрахунком. Відрядження відкриває перед нею нові можливості, але водночас ставить питання, відповідь на яке змусить серце битися швидше.
Невеликий уривок:
— А якщо... Максим?
Я здивовано подивилася на неї.
— У якому сенсі?
— Тимчасовий догляд. Лише на час твого відрядження. Я можу допомогти оформити всі документи. Це абсолютно законно.
Я навіть не одразу знайшла слова.
— Максим?
Як ви думаєте, чи правильно вчинить Наталя, якщо погодиться на такий крок? Чи змогли б ви довірити найдорожчу людину тому, хто ще зовсім недавно був лише вашим керівником?
Чекаю на ваші думки в коментарях. ?

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Трохи маніяків
Привіт, любі буркотуни) Ніщо так не розслабляє, як гарна історія про маніяків, правда? Тому до вашої уваги прекрасна безкоштовна історія “Есміна. Некромантка для слідчого”. Цитата: — Ти тільки-но подивись
Візуал нових героїв
Всім привіт! По трошки показую новеньких, майбутньої роботи. Сьогодні перших трьох. Наступного блогу інші. Назву доречі нарешті вибрала "Заборонений Кадр". Дякую всім хто допоміг минулого блогу. Поки не розкриваю
Дякую, що читаєте "Чернетку наших почуттів"!
У мене сьогодні маленьке, але дуже емоційне свято! Моя історія «Чернетка наших почуттів» щойно перетнула межу у 5000 прочитань! ❤️ Це 5000 разів, коли ви занурювалися в цей вир складних почуттів, переживали любовний
Знайомимося з новими мешканцями
На вигляд йому було років двадцять п’ять (як я подумала, йому могло бути й усі шістдесят). Із засуканими до ліктів рукавами та в чистому фартуху він із хірургічною точністю обробляв тушку якогось місцевого пернатого
Трошки лірики, або про те що болить
Любі мої, сьогодні щось так сумно на душі… Новини, зміни, роман. Усе якось іде… сумно, чи що. Наче й нічого конкретного не сталося, а всередині тяжко. І ось дорогою додому я раптом спіймала себе на думці, що не заходжу
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше