Дуже цікава історія від Мії Золотої нещодавно з'явилася на сайті! 

Ми троє дуже різні, але саме нас обрала могутня відьма, щоб перед смертю передати свій дар. От тільки не дуже розбираємося, що тепер з цим даром робити... Та часу гаяти не можна, адже на світ насуває темна сила, а порятунок - лише в наших руках!

Запрошую до читання! 

УРИВОК:

Дівчата пручались і кричали. Мій ворон тим часом так і завис в польоті між фігурою в балахоні і відьмою на підлозі. І продовжував каркати. 

 — Чому на цю, третю, не діє моя сила? — сердито гаркнула фігура в чорному, вона і на мене махала рукою, але це дійсно не спрацювало, як із дівчатами. 

 — Підійди до мене, — відьма дивилась мені в очі, морщачись від болю.  — Візьми за руку…

Я підійшла до неї.

— Ми зараз викличемо лікаря… — я трохи розгубилась і взяла її за руку. 

 — Ні, не роби цього! — заволала жінка в балахоні. 

Але відьма,  продовжуючи дивитись прямо мені в очі, прошепотіла:

— Я передаю вам трьом мою силу, кожна матиме свою частку, і ви повинні віднині триматися разом, бо тільки ви троє зможете перемогти зло, коли прийде час… Торкнись тих двох, щойно вивільниш їх… 

Я відчула, як по моїх пальцях ніби пробіг електричний струм і скрикнула. Але відьма вже лежала непорушно, її очі дивилися у стелю і з кожною миттю все тьмянішали. 

Фігура в балахоні кинулась до мертвої відьми, але коли торкнулась її, заволала:

— Вона встигла! Але я заберу своє!

Фігура зиркнула на мене і кинулась тепер вже в мій бік. Я виставила руки вперед і з них раптом вирвались блискавки, чи щось типу того. Розряд пройшовся відьмою і вона скорчилась від болю.

Від цього дівчата, які були підвішені в повітрі, почали падати, я побачила це ще до того, як це сталось, ніби промотала вперед. 

— Ні! — вигукнула я, направивши до них руки...

Продовження роману "ВІДЬМИ НА МІНІМАЛКАХ" - щодня о 22.00! Додавайте книгу в бібліотеку і ставте їй сердечко - так ви не загубите її і дізнаєтесь, що буде далі!

Авторка щиро дякує за підтримку на конкурсі!