Вітаю! Хочу дізнатись вашу думку про візуальний супровід книг.

Я думала публікувати якусь “візуалізацію” сцен з “Кайданів у спадок”. Мене лякає засилля ШІшних зображень зараз, хоча знаю як їх робити непоганими. Це велика робота, чи воно того варте?

В мені борються весь час два демони (чи янголи, як хочете):

З одного боку, різночитання, створені текстом, це прекрасно. Кожен з нас формує в голові власну картину і це унікальний досвід. Мені здається, що це одна з переваг саме літератури як способу творчості.

Хоча, часом справді хочеться побачити (чи показати) як саме автор (чи я) бачить ту чи іншу картину. Мені, на приклад, важко читати чи писати розлогі багатосторінкові описи персонажів, чи бібліотеки, де вони вперше зустрілись. І навіть в таких випадках ми уявляємо різне, що вже казати про побіжні й не значимі для сюжету описи.

Загалом, я не знаю і хочу спитати: що ви про це думаєте?