А згодом, з неба вдарило світло, я замружилася, а коли воно трохи ослабло – я побачила...Йой…я про всяк випадок сховалася за могутнє крило техноїда. Він озирнувся, побачив, що я визираю із-за його крила і тремчу, як листок на вітру – вигнув іронічно брову.

– Що? Це…це...страшне! – вирвалося з мене і знов заховалася за укриттям.

– Це теж техноїд! Ти дивна...органічна…ховаєшся від одного техноїда за іншим…– зауважив техноїд.

– В сенсі воно таке як ти?! Це металевий демон! А ти… Схожий на людину...– зауважила я.

– Цікаве спостереження, ми просто різного класу і в мені домішки...– з якимсь дивним тоном сказав техноїд.

– Ти його можеш...того перемогти? – перепитала я про всяк випадок.

 Бо та громадина рогата-крилата поки звісно добивала демонів, але щось все одно викликала тривожність.

– Вісімдесят процентів успіху, – чогось бовкнув техноїд.

– Єм...це погано чи добре? – перепитала я. – Бо я не розумію ти його переможеш чи ні? Хто з вас сильніший?

– Залежить від багатьох факторів. Якщо я першим і правильно нанесу удар в потрібну точку…Я можу пробити цілісність конструкції. Але його броня міцніша за мою. І якщо він помітить мене раніше, то його гармати потужніші за мої – мене спалять. Тож вважаю, конфлікт між нами не доцільний, – з машинною чіткістю зауважив техноїд.

 А те велетенське одоробло наче почуло, що про нього мова, розвернулося  і полетів в нашу сторону.

 Техноїд підвівся на обидві ноги, він вже перестав димитися, але хитнувся. Але утримався на ногах, допомагаючи собі крилом, наче милицею.

 А те страшне нависло над нами.

– Зафіксовано нерозпізнаний Ші, назви свою модель і клас! – прогуркотіло над нами, воно здіймало сильний вітер, що грав моїм волоссям.

– Ти теж в мене не розпізнаєшся. Що ти за модифікація? – перепитав техноїд, – І ти більш уважніше застосовуй силу і краще розраховуй площу акати. Ти ледь не порушив протокол: не зачепив мед персонал.

☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/zhivii-metal-proklyattya-kril-b447512