Поговоримо, Господи?
Привіт усім моїм дорогим читачам!
Сьогодні я пишу цей допис із якимось особливим, трепетним і водночас неймовірно полегшеним серцем. Книга «Поговоримо, Господи?» добігла свого кінця. Для мене це не просто черговий твір чи вигадана історія — це шматок життя, випалений на папері, це щоденник болю, розчарувань і водночас тихого, незламного порятунку.
Коли я починала викладати ці розділи, багато хто з вас запитував, чи це автобіографічно, чи справді можна витримати стільки випробувань і не зламатися. Так, більшість із того, через що проходять герої, — це відгомін нашої власної реальності. Це історія про те, як один момент може перевернути все догори дригом, як борги, зрада найближчих людей і крижана самотність намагаються розчавити тебе під своєю вагою.
Це книжка про ненависть і прощення. Про те, як важко бути сильним, коли навколо тебе руйнується світ, а ти змушений тримати штурвал, бо більше нікому. Про те, як болить за тих, кого любиш, і водночас як важко пробачити їм їхню слабкість.
Але найголовніше — це історія про світло в кінці тунелю. Навіть коли здається, що виходу немає, що ти загнаний у кут і лишився сам на сам із нічним небом, завжди є щось, що дає сили зробити ще один крок. Віра, внутрішній стрижень і надія на те, що одного дня ти зможеш розправити крила і піти у своє вільне, чисте життя.
Я хочу щиро подякувати кожному з вас, хто пройшов цей шлях разом зі мною. Дякую за ваші коментарі, за підтримку, за те, що розділяли ці емоції, плакали й вірили разом із героями. Ваші відгуки були тим самим рятівним ковтком повітря в найважчі моменти.
Історія «Поговоримо, Господи?» завершена, але шлях триває. Попереду — нові сюжетні лінії, нові емоції та нові книжки.
Дякую, що ви є у мене. Обіймаю кожного! ❤️
12 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійтиемоційно і повчально
Пацюк Червоній, Дякую!
Вітаю! Бажаю популярності для твору!
Майевич Васільєв, Щиро вдячна!
Вітаю з завершенням книги!
Марта Терен, Дякую!
прочитала. не проста книга, емоційна, але суперечлива. і викликає чимало питань. головна героїня, безперечно, дівчина із дуже важкою долею. вона достатньо сильна, щоб боротися, але їй не вистачає духу, щоб перевернути цю сторінку. Залишається тільки сподіватися, що вона визначить ту межу, за якою скаже: все, на цьому мої обов'язки дочки і сестри вичерпані, далі - я живу своє життя.
на жаль, в житті так справді буває, є навіть таке прислів'я: який кінь тягне, того ще й б'ють.
і те, що мати переклала всі турботи на відповідальну доньку, бо синочка-корзиночка, звичайно, дуже несправедливо.
книга варта уваги.
автору ❤️❤️❤️
СОЛІЯ СЕЙДЖ, Щиро вдячна за відгук!
Вітаю!!!♥️♥️♥️
Mary Grant, Дякую!
Вітаю з завершенням!!! Творчих успіхів!!!
Дмитр, Дякую❤️
Вітаю з завершенням!❤️❤️❤️
Наталя Дотепчук, Дякую❤️
Вітаю з завершенням ✨♥️
Ромул Шерідан, Дякую❤️
Вітаю з завершенням ❤️
Уляна Саммерс, Дякую❤️
Вітаю з завершенням книги! Та натхнення Вам на нові історії❤️
Ньюбі Райтер, Дякую❤️
Так.Такі книжки найважчі. Але це треба читати. Мені завжди цікаве життя, яке воно є. Додала до бібліотеки. Дякую)
Ольга Инка, Дякую❤️
❤️❤️❤️❤️❤️
Агнія Бурне, Дякую❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати