Привіт вам) Прода на книгу  “Обійми за регламентом” на сайті. Заходьте. 

— Пам’ятаєш мене? Я дядько Дейв. Той самий, на якого ти зранку вилила глечик води. Хочеш я тобі куплю морозиво? 

— Морозиво не замінить тітку Роуз, — прохрипіла вона. Ннові сльози градом покотилися по її щока, розлітаючись в сторони та зависаючи в повітрі, як маленькі скляні кульки. — Хіба ви не знаєте цього? А ще некромантом зветеся…!

— Знаю, люба… — тільки й вичавив з себе. — Але… Я впевнений, що твоя тітка не хотіла б щоб ти ось так плакала й плавала в повітрі. Їй було б дуже боляче бачити тебе в сльозах…

— Звідки вам знати? Ви навіть не знали її…! — буркнула вона. Я протягнув руки вгору і, міцно схопивши це мале чудовисько за плечі, повільно потягнув її вниз. Це вимагало чималих зусиль, адже магія купідонів пручалася, намагаючись вирвати її з моїх рук, але врешті-решт мені вдалося поставити її на підлогу. 

— Я знаю це,  малечо, тому що я бачив привид свого батька, — тихо відповів їй, не відпускаючи її плечей, щоб вона знов не полетіла. — Він досі живе зі мною, в маєтку. І йому дуже погано, коли зачиняюся в своєму кабінеті та сумую. Тому поплач ще трохи і більше не сумуй. Твоя тітка скоро зможе бачити тебе з небес і буде сваритися, коли побачить який безлад ми тут  з тобою розвели. 

А також заходьте до інших затишних історій:

Совість для диявола

Твоя солодка правда

Моя спокуслива помилка