«Купуючи правду, продаю брехню» Юлії Манюти, https://booknet.ua/book/kupuyuchi-pravdu-prodayu-brehnyu-b452801

За безстроковим марафоном https://booknet.ua/blogs/post/363457

В центрі оповіді – стосунки Анни, дівчини, яку життя змусило окрім навчання шукати далеко не безпечні способи заробітку, а надалі і прагнути до вигідного заміжжя, і рок-музиканта Джареда.

Перше, що стає помітним ще з самого початку: обоє персонажів не знаходять в собі сміливості чи емоційної зрілості поговорити одне з одним з самого початку. Джаред бачить Анну з іншими чоловіками, проте ні її, ні їх не сприймає як окремих людей з їх власними думками і життям («щит», «забрав моє», «почав сприймати тебе як статуетку «Греммі»). Тобто він не питає Анну, по своїй волі вона з іншим чи зі скрути, не цікавиться, чого вона хоче насправді, а тягнеться до алкоголю.

Анна виросла в бідності, відчуває, що не вміє і не знає того, що люди з більш багатих верств дізнаються ледь не з народження, і тому грає роль, хоче здаватися кращою, ніж є насправді. Більш загадковою/освіченою/духовною/творчою/знаючою етикет, будь-що. Вдає більш «прогресивні», на її думку, переконання, хоча по суті, потреби її прості: бути прийнятою такою, як є.

В цьому і проблема її стосунків з Філіпом, який до шлюбу показує себе кращим, ніж виявляється потім (це дуже реалістично і актуально на всі часи і епохи, і прописано дуже вдало).

Найсильніша фраза, яка характеризує ситуацію – «тепер я зрозуміла, для чого фемінізм і що таке репродуктивне насилля». Це справді має велике значення.

Друге – вражає самотність персонажів. Через те, що обоє сформувались не в найкращих умовах (навіть враховуючи те, що Джаред багатий, професія в якій багато конкуренції і багато спокус, людину дуже ламає) вони ходять по колу і роблять одні і ті ж помилки, не знаючи до кого звернутись. Інші люди для них як функція (так, як Анна мститься Джареду, заводячи стосунки з Джеком).

Значний плюс книги в тому, що автор привертає увагу до складних тем, таких як залежні стосунки, невміння людей говорити одне з одним перед тим, як приймати рішення, що стосуються обох, бідність, культурна різниця між людьми з різних соціальних верств і професійних кіл.

Розповіді від обох героїв щирі. Фрази «як зі статей по психології» створюють додаткову характеристику: Анна і Джаред начебто і чули, і читали, як має бути «правильно», але без нормального спілкування з іншими і професійної допомоги від живої людини, фахівця… ну, виходить те що виходить.

Загалом, книга емоційна і драматична.

Трохи мінусів.

Дещо не сходиться – «була обивателем», «використовувала слова-паразити» і «поступила на філолога» (як правило, вступ на філолога передбачає письмовий екзамен або усну співбесіду, де недостатні знання програми або мова зі словами-паразитами неодмінно проявляться)

Наявні русизми («приют» - правильно «притулок», «полосочка» - «смужка», «грань» - «межа», «падша» - «пропаща», в звертанні колишнього – «Анночко», якщо дія відбувається в англомовній країні, першим варіантом було б «Енні», «Аннет(а)», може навіть «Нен»/ «Ненсі»).