— Ей, - раптом чую голос над головою, коли добираюсь до другого поверху.

Я здригаюсь. Сьогодні, на диво, у гуртожитку тихо, можливо тому, що сьогодні п'ятниця і більшість жителів роз'їхались по домівках. І цей голос у тиші лунає занадто голосно та несподівано. 

Піднімаю голову і бачу Андре. Він сидить на сходинках у прольоті на третій поверх, притулившись плечем до поруччя. Блідий, очі широко відкриті, темний чуб стирчить у різні боки. 

— Хотів подякувати тобі за допомогу, - говорить тихіше, наче сам злякався свого голосу.

— Будь ласка, - повертаюсь до нього. - Чому вони до тебе вчепились?

— Не знаю, - нервово смикає плечем. - Я часто ходжу на вечірки їхніх друзів і не тільки. І здається, я їм заважаю. 

— То не ходи, - пропоную логічне рішення проблеми.

Андре лише хмикає і проводить поглядом у пустий коридор. Підводиться і я помічаю наскільки він худий. Звичайно цей хлопець не міг дати відсіч тим двом бугаям. 

— Як тебе звати? - запитує наблизившись.

— Саша.

— А я Андре, - протягує мені руку. - Андрій, але так мені більше подобається.

— Я знаю, - кажу спокійно і потискаю його холодні пальці. 

— Так, - ніяковіє. - Ти чула, як вони говорили.

— Ні, я часто бачила тебе в бібліотеці та в університеті. І хтось з дівчат казав, як тебе звати.

— Ти досить уважна, - мило усміхається. Схиляє голову і дивиться на мене з-під навислих пасмів волосся. - А я от тебе не помічав ні разу. Але від сьогодні будемо знайомі. Я ціную, те, що ти вступила у суперечку з такими як Рад та Мир. Їх багато хто боїться.

— Якщо чесно, я не відразу побачила, що це вони, - ніяковію, відчуваючи, як щоки червоніють. 

Він думає, що я смілива, але насправді просто дурна. 

— Але ти не пішла, коли вони дали тобі шанс, - говорить підбадьорливо. І раптом кладе руку на моє плече. - Сподіваюсь, вони тобі не нашкодили?

— Ні, все добре. Я теж втекла, - відступаю. Чомусь мені зараз не хочеться, щоб мене торкались. - У них не дуже швидка реакція.

Після цих слів нервово сміюсь і обіймаю себе руками, згадавши, як вміло Рад зловив мене прямо біля асфальту.

— Так, але б'ють вони досить сильно, - промовляє Андре, потираючи живіт.

https://booknet.ua/reader/pd-zahistom-mazhorv-b457408?c=5083885&p=1