Він винирнув зі спогадів і спіткнувся об аметистовий погляд. Пильний. Зосереджений. Влад раптом гостро, фізично відчув  дзвінку тишу навколо. За вікном дрімав теплий літній вечір, у кімнаті зібралася густа напівтемрява, і все так само пахло ірисами — до запаморочення та сухості в горлі. І вони вдвох наодинці. Це... неправильно. Зовсім неправильно. Але чому він раніше не помічав, які красиві в неї очі? Великі й такі прозорі, огорнуті довгими чорними віями — справжні бузкові озера в обрамленні ночі. У голові спливло отруйне сичання Ірини: «Вона дивиться на тебе очима голодної кішки!»

Ні. Це дичина і повна маячня. Це неправда.

Він без поспіху роздивлявся маленьке обличчя-сердечко, гостреньке підборіддя. Погляд опустився на губи, і Влад, насупився, потягнувся до Лізи, торкаючись подушечками пальців запечених скоринок та шершавих саден. Дісталося малій...

Звідки в неї ця дурна здатність влізати в усі халепи?

А от із Пашкою Ліза була зовсім іншою.

Скоро нова глава "Гострі грані кохання" https://booknet.ua/book/gostr-gran-kohannya-b451183