Привітики☺️✨️
Мої любі, сьогодні останній день передплати книги Приз для Корсо. І лише сьогодні ви можете придбати книгу за найнижчою ціною — зі знижкою 20%.

Тільки погляньте який красунчик головний герой☺️

Уривок:

​— Ні, — різко відчеканив він тоном, що не допускав заперечень. Ніби відрубав під корінь. — Це небезпечно, і я не ризикуватиму тобою. Бо якщо щось піде не так... Але цього не трапиться, — натягнуто усміхнувшись, швидко виправився він. — Я повернуся до тебе, адже ти моя ідеальна карамелька, яка скоро стане дружиною. МОЄЮ. Краще думай про це й не бери поганого в голову.

​— Тату, — зі свого місця подав голос Радомир, — ти залишаєш нас?

​Красномовний погляд Максима говорив гучніше за слова. У ньому буквально читалося: «Ось бачиш, до чого призвело твоє необґрунтоване занепокоєння...»

​Поглянувши на хлопчика з батьківським теплом, він подарував йому приязну усмішку. Одну з тих, що так пасували його привабливому обличчю з вельми сексуальною борідкою.

​Я обожнювала її... обожнювала його усмішку й нізащо не відмовлюся від можливості бачити її на губах коханого чоловіка, через якого нині моє серце підскакувало до горла.

​— Синку, я вас не залишу, — твердо запевнив Максим. — Сім'ю не кидають. Пам'ятаєш, як я тебе вчив? — його брова сіпнулася вгору.

​Радомир відклав ложку й швидко закивав.

​— Народжений у вогні, пов'язаний кров'ю — вірний Пекельний Пес! Вірність, честь, відвага! — мовив проникливо, вкладаючи у кожне слово частинку своєї дитячої душі.

​— Правильно, — в очах коханого блищала гордість. — І поки мене не буде, я хотів тебе дещо попросити.

​Тримаючи руку на моєму обличчі, він провів плавну лінію до підборіддя. Немов намагався запам'ятати, яка моя шкіра на дотик.

​— Приглянь за... — кинув швидкий погляд на мене і, помітивши німу згоду, закінчив із теплом у голосі, — ...за мамою. Зробиш це для мене?

​— Так. Обіцяю, — тендітна долонька торкнулася грудей. Місця, де билося гаряче серце.

​— Ось і чудово, — Максим підвівся на ноги й, ставши у мене за спиною, оповив руками плечі. — Я кохаю тебе, карамелько, — губи торкнулися моєї скроні. — Сьогодні й назавжди, — прошепотів ледь чутно слова, які стали нашою присягою.

​— Сьогодні й назавжди, — це було останнє, що я сказала йому.

​А потім він поцілував у чоло Радомира й... пішов.

​Я ще не знала, що не побачу його ні сьогодні, ні навіть завтра. Передчуття виявилося віщим. а я — дурепа, котра не наполягла на своєму.

А якщо вам подобається моя творчість, то запрошую вас до себе на ТГ канал. Там на вас чекає багато спойлерів та візуалів (відео)❣️

Дякую за те, що ви завжди поруч і підтримуєте мене)))
Тихої ночі вам та мирного неба☺️❤️❤️