Знаєте, коли я писала останній розділ На вівтарі його влади про Марину, я спіймала себе на дуже болючій думці.

Ще вчора ти плануєш майбутнє, керуєш компанією, посміхаєшся коханій людині й думаєш, що цей світ належить вам обом. А сьогодні... сьогодні ти прокидаєшся в білій стерильній палаті від дикого болю в голові, а твоє життя розбите на мікроскопічні друзки. І найгірше — людина, яка була твоїм всесвітом, тепер дивиться на тебе з огидою, а той, кого ти ненавидиш, тримає тебе за горло шантажем.

Усі ми думаємо, що контролюємо свою долю. Але життя іноді змінюється за одну секунду. Один дзвінок, один невірний крок, одна підла брехня — і ти вже стоїш на попелищі власного щастя.

Для Марини цей поворот став випробуванням на міцність. Вона втратила все, але натомість має знайти щось значно важливіше — саму себе та свою гідність.

А у вашому житті були моменти, коли один день ділив усе на «до» та «після»? Як знаходили сили збирати себе по шматочках?