Вітаю!

Запрошую до роману з перчинкою. 

✨✨✨

— Даніелю, через якусь інтрижку, ти готовий перекреслити наші стосунки та плани. Я ж кохаю тебе, а не... — вона замовкає.

Мені гидко це чути. Дуже гидко та противно. Після всього, що я бачив, слухати ці зізнання навіть смішно. Мене дивує логіка Міли. Яким же наївним бовдуром я був. Я ж вірив їй як собі. А виявляється даремно.

— Я сьогодні бачив, як ти мене кохаєш, Міло. І те, що я бачив, замість тисячі слів, як то кажуть. Тож свої байки розповідай, тому з ким крутила розваги. А мені більше дзвонити не смій.

— Даніелю, що за дитячий садок? — фиркає моя уже колишня наречена. — Якщо я зателефоную твоїм батькам, то ти зовсім по-іншому заговориш.

Заходжуся істеричним сміхом, адже це навіть звучить смішно.

— Міло, невже ти думаєш, що я у своєму віці, я буду слухати батька, і зв’язуватиму своє життя з гулянкою, яка навіть не має поваги до себе...

— Гембер... Ти... Ти неадекватний.

Після цих слів у слухавці лунають короткі гудки. А я гірко посміхаюся, бо я справді неадекватний. Бо тільки повний бовдур, може бути таким сліпим.

Янгол спокуси...

❤️❤️❤️