— Купив? — не відриваючи погляду від документів, запитав Деклан.

— Так. Букет гарних лілій, який уже встиг провоняти всю машину, і тістечка з місцевої кондитерської.

Він поставив коробку на стіл і кілька разів чхнув.

— Якщо чесно, я починаю ненавидіти ці квіти.

Деклан нарешті підняв голову й усміхнувся.

— Добре. Тоді можемо їхати?

— Ні, вибач. Поїдеш сам. І я дуже сподіваюся, що в твоєї відьми алергія на лілії, бо я чхаю вже цілу годину.

книга тут