Іноді можливість з’являється раніше, ніж слушний момент.

І тоді справжнім випробуванням стає не сила — а здатність нею не скористатися.

Після того як Габріеля забирають із трюму, Айзек залишається серед залізних кліток, чужих поглядів і тихого рахунку кроків над головою. Перстень знову подає слабкий відгук, але цього разу Айзек не поспішає змушувати метал підкоритися.

Щось у його ставленні до сили змінюється.

Зовні клітка залишається такою самою.

Проте всередині вже зроблено перший крок до того, чого поки не бачать ані охоронці, ані інші полонені.

Тим часом Габріель уперше опиняється на палубі «Вдовиного Зуба» не лише як товар. Пірати хочуть перевірити, чи справді його ремесло варте більше за гучні слова.

Перед ним — старий корабель, пошкоджений метал і люди, які не звикли слухати полонених.

Але Габріель бачить те, повз що інші проходили щодня.

Тепер від його знань може залежати не лише доля корабля, а й життя Харна. Та на борту, де кожна людина має свою ціну, навіть чесно виконана робота ще не гарантує чесної винагороди.

У новій частині розділу на героїв чекають два різні випробування: одному доведеться навчитися чекати, іншому — довести свою цінність людям, яким не можна довіряти.

Запрошую до продовження «Попелу Еларіса».

Кому б ви довірили перший крок до порятунку: Айзеку з Перснем чи Габріелю з його ремеслом?

— Володимир Морвейн