...або, що надихає автора на той чи інший сюжетний поворт☺️

Сьогодні Єва повернулась до дому, а я принесла два нових розділи в свою новинку... трошки ближче познайомимось з хлопчиком Єви...і вже завтра нас чекає знайомство з Повелителем демонів) Час швидко летить)

На обличчі Діми заграла лукава посмішка, а вже за мить я опинилась притиснута до нього всім тілом.

Та от цілуватись зараз мені щось зовсім не хотілось.

— Ти не подзвонив, коли приїхав, — випалила я в губи, що вже наближались до мого обличчя.

— Пробач... так закрутився, — він провів носом по моїй щоці. — Я готував цю вечірку, зможемо нарешті відпочити і побути вдвох.

— Вечірка — це не синонім до «побути вдвох», — пирхнула я. — Але гаразд. Якщо вже ти так старався, то показуй, які є ще розваги окрім басейну.

— Дарма ти не взяла купальник, мала, — сказав Діма і таки накрив мої губи поцілунком.

Він намагався пропхати свій язик мені в рот... і раніше я б без проблем його пустила. Ну бо приємно, чого вже там. Цілуватися він точно вмів. Але сьогодні... якось настрій був не той. Його руки помандрували мені на сідниці, та я розірвала це «пристрасне» возз'єднання.

— Я не хочу купатись сьогодні... на вулиці досить прохолодно. А ще тут ціла купа народу, тож давай ми спершу відпочинемо, а потім поговоримо. Гаразд?

І от на якій біс я з ним вожусь зараз?