Вітаю всіх і бажаю мирного неба!

Хоч мій твір «Посмертя. Посмертна гра» вже давно опублікований на Букнеті, проте, можливо, ще є люди, які не знайомі з ним. А як краще познайомитися із книгою, аби мати уяву, на що очікувати в сюжеті? Читати анотації? Ловити спойлери? Дивитися на рейтинги? Звісно, це все дуже добре, але я думаю, що буде доречно коротко представити вам самих героїв. Тож почнемо!

 Першим, звісно, презентую головного героя, і ось він перед вами. В земному житті — Олександр (Саня). Чому в земному? Бо стояв собі на громадській зупинці, в яку в'їхало авто з п'яними підлітками, а прокинувся вже у світі Терра, в місті Тайфа. Через безглуздий збіг обставин назвався він там не Архангелом і не якимось Буревієм, а Еехом... Чому? Дізнаєтеся у творі.

 Характер має скептичний, уїдливий, переповнений чорним гумором (а яким, по-вашому, він мав бути після такої безглуздої смерті?), проте Еех завжди намагається триматися берега. За класом він — Стрілок. І клас цей не шкільний, а системний. Казати «ігровий» тут не зовсім толерантно, позаяк світ, куди він потрапив, найщоненайсправжніший.

 Ця Терра по саму зав'язку інфікована зомбі-вірусом. Задля безпеки живі відбудували високі мури, які натовпи заражених постійно штурмують. І Еех мусить їх відстрілювати, аби прокачувати Навики й заробляти бабло на їжу та оплату житла. А тут ще й на його голову звалилася трирічна німа мала безхатька на ім'я П'яточка... Де він її надибав, навіщо вона йому знадобилася і який із цинічного Стрілка вийшов батько та вихователь — про все це та про інші найцікавіші пригоди читайте на сторінках книги!

А це та сама П'яточка... Зараза мала, жаба, мавпа, негідниця, дідько в колготках, гівнючка обіс...на... Але, в той же час — таткова манюнічка! Тільки-но спробуйте її образити — все місто асфальтовим котком розкатає!

А ось це Сама́я... Ух, яка жінка! Проте знайомство з нею було неоднозначним, зате зараз у Ееха з нею не стосунки, а суцільний романтик... От тільки чим усе це закінчиться?..

А ось це — знайомтеся, Аня, Анічка. Вона поліцейська й ось-ось отримає звання капітана. Що у героя з нею, ви запитаєте? Ну так... просто знайома... просто гарна дівчина... просто... Читайте у творі! )))

А оце ще одна героїня роману — Івілі, скорочено Іві. Еех із цією 18-річною дзиґою познайомився ще на самому початку, коли лишень потрапив сюди. Вона першою повела його в крамницю до дядечка Ау (найдешевші товари в місті в роздріб та гуртом, на будь-який смак і будь-який асортимент!). Першою показала вечірнє місто... і взагалі — краще не питайте, а читайте самі!

А ось це — той самий зомбі, що весь час тиняється під стінами міста... Звати його... А дідько його знає, як його звати, головне — вчасно загнати йому кулю між очі, поки він не спробував вашу плоть на смак. 

Якщо ви думали, що отой звичайний зомбі страшний та небезпечний, то погляньте на цього... Це мутант! І якщо забачите десь такого, а біля вас не буде роти важкоозброєних нацгвардійців із «Джавелінами», дронами та великокаліберними кулеметами (ну, або нашого Стрілка) — то краще втікайте світ за очі!

Ось таке вийшло у нас коротеньке знайомство. Якщо хочете дізнатися більше про цих та інших незвичайних і колоритних героїв — внизу є пряме посилання на твір. Вичитку першої частини майже закінчено, а якщо вам цього буде замало, то на Букнеті вже викладена й повна друга частина. Якщо ж і цього забракне, то після того, як до осені (я принаймні так планую, але зверху завше хтось та керує) допишу «Темні історії Малефича» (де теж двіжняк  нівроку, і не десь хрінзна-де, а в Житомирській області, ще й біля самої Чорнобильської зони... Ви тільки уявляєте, що там може творитися?..) Отож, як допишу Малефича, за планом піде третя частина «Посмертя», яка, по ходу, стане завершальною (ви ж все ще пам'ятаєте про те, що зверху хтось керує))). Тому заходьте, читайте, додавайте книги в бібліотеку, лайкайте, коментуйте, донатьте наших хлопців на передовій та любіть Україну! До зустрічі!

Тут:  https://booknet.ua/book/posmertya-posmertna-gra-kniga-persha-b445067