Почав писати черговий розділ до книги "Загублена слобода"
Сандарія, опершись на пліт, на повні груди вдихала пахощі надвечір’я – лугових квітів, сіна та запізнілого вишневого цвіту. Роса, що впала з першими вечірніми тінями, приємно холодила босі ноги. Цвіркуни вже заводили свої нічні переспіви, ніби наввипередки з останніми хрущами, які ще ліниво гули між деревами в садку.
На небі висипали перші зорі, а над невеликою церквицею неквапно випливав тонкий серп молодика.
І в процесі написання і редагування докопався, що цей текст в мене відповідає базовим принципам Урсули ле Гуїн. А це моя одна з улюблених письменниць. Пошукав. Почитав. Дійсно, на мою думку - дуже корисні речі. Виклав окремим розділом в книзі "Інструменти літератора" - раджу всім, хто хоче писати якісно...
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ так розумію, що вишневий цвіт реально сильно запізнився) Десь на місяць як мінімум. А, ні, якщо і сіно встигло висохнути - то на два))
Герман Харрінгтон, Ну, в мене не тільки кримський досвід) Західна Україна, кожне літо в село їздила і останні одинадцять років тут живу... Не в селі, та все ж ізджу. Можливо, в різних регіонах по-різному. А щодо Криму... не знаю, як в степовому - там і зима холодніша і літо жаркіше. А на південному березі весна - це постійні тумани від того, що море гріється. І хоч цвісти все починає іноді й в лютому ( персики, мигдаль), але це цвітіння затягується на місяць.
Дякую, було цікаво почитати)
Аліна Чуйко (Hunter), Дякую
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати