Сьогодні я змінила обкладинку книги «Не топчіть мої барвінки, мілорде!».

Чому? Бо на цьому етапі історії між героями вже починає іскрити справжня хімія, а мені здалося, що стара обкладинка цього вже не передає.

Тож тепер вона стала трішки романтичнішою. 

А як вам нова обкладинка? Подобається більше за попередню?

— Ти чого це роздягнувся?! — обурено вигукнула Маргарет.

Я повернув голову. Вона саме вийшла з хижини, віднісши всередину складений одяг, і тепер стояла на ґанку, дивлячись на мене так, ніби я щойно скоїв якийсь страшний злочин.

— Я просто змивав із себе бруд, — спокійно відповів я, піднявши брову.

Я чудово розумів, який зараз маю вигляд. І ще краще бачив, як її щоки зрадницьки вкриваються рум'янцем. Отже, усе-таки встигла мене добре роздивитися.

— Це не означає, що треба роздягатися посеред подвір'я!

Вона сердито жбурнула в мене чисту сорочку, ту саму, що Герда дала мені після вивиху. Я легко впіймав її однією рукою, але навіть не подумав одягати. Натомість повільно рушив до Маргарет, із цікавістю спостерігаючи, як вона напружується з кожним моїм кроком.

— Ти перша почала.

Я зупинився зовсім поруч і трохи нахилився до неї.

— Коли це? — здивовано перепитала вона, широко розплющивши свої блакитні очі.

— Коли показала мені свої ніжки.

Посмішка сама розтягнула мої губи.