​Технологічний прогрес останнім часом рухається з такою швидкістю, що я як авторка наукової фантастики ризикую просто не встигнути за реальністю. Китайська компанія UBTech представила інноваційних роботів-компаньйонів Uworld U1, які створені для спілкування та емоційної підтримки власника. Відтепер технології штучного інтелекту обіцяють вирішити проблему самотності, пропонуючи унікальну альтернативу традиційному спілкуванню. Важливо зауважити вони вже доволі схожі на людей.

​Саме в такі моменти мене охоплює легке відчуття дежавю. Як Ви знаєте, у своїй книзі «Баг: Право на душу» https://lnk.booknet.ua/01kxbvvyvbm0f4kq67gb4ydj08 (яка зараз перебуває в процесі написання) я змальовую саме таких прототипів, але від американської компанії. Коли я тільки починала працювати над цим сюжетом у вересні-листопаді 2025, мені здавалося, що я створюю класичну наукову фантастику — історію про не дуже далеке або принаймні вигадане майбутнє. Але те, що воно виявиться настільки близьким....

​Проте, спостерігаючи за новинами від UBTech та подібних корпорацій, я усвідомлюю важливу річ: якщо я надто затягуватиму роботу над рукописом, то «Баг: Право на душу» https://lnk.booknet.ua/01kxbvvyvbm0f4kq67gb4ydj08 ризикує перетворитися з наукової та соціальної фантастики на... звичайні історичні хроніки або репортаж із сьогодення. 

​Межа між вигадкою та реальністю стрімко стирається. І це змушує ще гостріше поглянути на питання, які я підіймаю у творі: яким чином прототипи отримають громадянство та на яких умовах? І які гіпотетично можливі сценарії розвитку людства та ШІ далі?

​Раджу не відкладати читання, схоже, майбутнє вже настало.

​А як вважаєте Ви? Чи лякає Вас така швидка зміна вокористання ШІ, чи, навпаки, захоплює?