—     Ого! — механік оцінив пошкодження. — Що ж це таке сталося з бідною ластівкою цього разу? — він поплескав по керму. — Ви що, вчили керувати ведмедя?

—     А, скажімо так, — Любомир щиро усміхнувся, — зіткнувся із сукубом.

—     Коли ви казали, що збили вовкулаку, то ваша компанія все покрила… — механік вирішив одразу уточнити питання оплати.

Цей тип, Любомир, завжди дивно жартував про причини пошкоджень авто. Минулого разу він міняв бампер, лагодив капот і лобове скло. Сказав що збив вовкулаку. Пошкодження були критичними, але їх без проблем покрила робоча страховка.

—     На жаль, це не страховий випадок, — Любомир одразу зрозумів, до чого клонить майстер. — Сплачую особисто. За вихідні впораєтеся?

—     Навряд. Треба замовляти певні запчастини, — сухо відрізав механік.

—     Якщо впораєтеся якнайшвидше, буду дуже вдячний.

—     Спробую, але не все від мене залежить.

—     Розумію, — зітхнув Любомир і попрямував до виходу.

—     Слухайте! — раптом гукнув механік.

Любомир озирнувся. Він не одразу вловив суть питання.

—     То хто переміг? Ви чи той сукуб? — уточнив майстер.

—     А! Технічно — я. А фактично — нічия, — сухо відповів Любомир і поспішив до виходу.

Механік вирішив, що як тільки піде на перекур, обов’язково загуглить, хто ж такі ті сукуби.

 (кадр зі свідомості Любомира)

Той самий легендарний "бій з суккубом"

Вони мовчки дійшли до парковки. Любомир відчинив дверцята Audi, Кет так само мовчки сіла всередину. Це трохи його здивувало, проте він вирішив не коментувати. Сів на водійське місце.

Варто було б одразу завести мотор, але він чомусь зволікав. Так вони й сиділи якийсь час у тиші й темряві.

— Ну, принаймні твій друг сьогодні абсолютно щасливий, — Кет заговорила першою. — І, можливо, Кріс теж. Є шанс, що хоча б вона перестане бубніти про «крижану королеву».

— Тобі це не личить, — хмикнув Любомир.

— Отож-бо й воно! — Кет потягнулася й розвернулася до нього.Її руки злетіли до його обличчя. Вона торкнулася його щік, силоміць повернула до себе й наблизилася впритул, глянула йому прямо в очі:

— Якби я зробила це з тобою… не думаю, що шкодувала б, Любасику! — вихопилося в неї.

 (десь в куточку після цього заплакало одне подряпане кермо й гаманець Любомира)

— Кет, ти, схоже, вгашена, — сухо відповів він і спробував прибрати її руки від свого обличчя.

Вона не відпускала його і вела далі:

— Нє-а! Я щаслива! — нарешті вона забрала руки. — Сподіваюся, Сергій, на відміну від тебе, не ніяковіє при слові «секс»! — вона відкинулася на сидіння. — І що з тобою, бляха, не так? Ти ж наполовину вампір — мав би бути хоч трі-і-ішечки збоченішим!

Любомир із силою стиснув кермо, сильніше, ніж було варто. Відповів не одразу, глибоко вдихнув:

— А знаєш, Кет… якщо тобі вже так кортить, можу прямо тут, на парковці, на задньому сидінні цієї машини допомогти тобі закрити цей твій хворобливий гештальт, — він люто зиркнув їй просто в очі, все ще напружено стискаючи кермо обома руками, — Ну, то як?

Кет відповіла таким самим поглядом. Не збиралася відступати.

Тиша стала майже відчутною.Нарешті вони синхронно відвернулися й уставилися у вікна в різні боки. Любомир завів двигун.

— Куди? — сухо запитала Кет.

— Відвезу тебе додому. До тебе, — останнє слово він виділив особливо чітко.

— От же ж правильний придурку… — прошепотіла собі під ніс Кет, дивлячись на нічні вогні за склом.

Він зробив вигляд, що не почув.

"Котик для Вищого" - оновлення сьогодні о 19:00!

А ви як гадаєте, хто переміг? Катруся? Любасик? Чи все ж сталася технічна нічия?