– Можна присісти біля вас? – пролунало запитання від настирливої дівчини.

Не дивлячись на неї, я кивнула, продовжуючи пошуки. І тільки діставши амулет і надівши його на шию, зітхнула з полегшенням.

– Я не менталістка, – почулося трохи насмішкувате. – Тож це було зайвим.

– Що вам взагалі від мене треба?! – відчуваючи вже справжнє роздратування, запитала я.

– Абсолютно нічого, – вона примирливо посміхнулася. – Просто ви мене зацікавили.

– Чим саме?

– Я бачила, з яким жахом ви дивилися на огаса у вестибюлі. І мені стало цікаво, з чим це пов’язано.

– Взагалі-то огасів багато хто боїться, – слушно зауважила я, намагаючись приховати збентеження.

Невже у мене справді на обличчі все написано? І не треба бути менталістом, щоб це розгадати. Поганий знак! Треба приділити особливу увагу тому, щоб зберігати зовнішню незворушність.

– Я вмію непогано розпізнавати психологічні реакції за мімікою та жестами. Свого часу цим захоплювалася. Тож можу відрізнити звичайну пересторогу від чогось більшого. Ви боялися цього конкретного огаса, і це мене зацікавило. Ось і все. Можете не хвилюватися, за моєю увагою не приховано чогось іще, – вона знову посміхнулася, і мені чомусь дуже захотілося їй повірити.

– Гаразд, тоді просто забудемо.

– Мене звати Арлас, – вона простягнула руку, і я, повагавшись, її потиснула. – І до мене можна звертатися на «ти».

– Тані… – запнувшись, я уривчасто зітхнула і поспішила виправитися: – Кетрін.

Мене знову обдарували проникливим поглядом, але не стали коментувати зроблену помилку. Але брюнетці явно стало ще цікавіше, що саме я приховую.

МІЖЗОРЯНА АКАДЕМІЯ 

ВИКЛАДКА НОВИХ РОЗДІЛІВ КОЖНОГО ДНЯ, КРІМ НЕДІЛІ

УСІХ ЗАПРОШУЮ!