Аньйон котики꒰⁠⑅⁠ᵕ⁠༚⁠ᵕ⁠꒱⁠˖⁠♡

Друга глава роману "Коли серіали стають реальністю" Вже доступно до прочитання.

Уривок (⁠´⁠∩⁠｡⁠•⁠ ⁠ᵕ⁠ ⁠•⁠｡⁠∩⁠`⁠)

Телефон тихо завібрував. Повідомлення від Саші.

«Тільки не кажи, що ти знову дивишся своїх корейців».

Алекса усміхнулася.

«Не своїх.»

«Ага.»

«Я серйозно.»

«Тоді чому ти була онлайн о першій ночі?»

«Наукове дослідження.»

«Дуже небезпечне?»

«Схоже, що так.»

«Співчуваю.»

Алекса засміялася.

«Побачимося в коледжі.»

«І ти мені все розкажеш.»

«Можливо.»

«Розкажеш! Мені ж цікаво, як вони могли вкрасти сердце моєї найліпшої подруги.»

Алекса похитала головою й відкрила шафу. Форма медичного коледжу вже висіла на дверцятах: білий халат, темні штани, акуратно складений бейдж із прізвищем. Іноді їй здавалося, що вона вже звикла до цього вигляду настільки, що перестала його помічати. Іноді вона все ще дивувалася тому, що навчається саме тут. Колись медицина здавалася їй чимось надто складним і недосяжним. А тепер вона щодня слухала лекції про анатомію, фармакологію та догляд за пацієнтами. Життя дивна штука, ніколи не знаєш чим будеш займаться через декілька років. Будівля медичного коледжу зустріла студентів звичним ранковим шумом. У коридорах було людно. Хтось поспіхом дописував конспект перед заняттям, хтось повторював терміни, деякі уже стояли  біля автомату з кавою.  Алекса піднялася сходами на другий поверх і майже одразу почула знайомий голос.

Любі, а хто вам подобається? Алекса чи Саша?