Новий розділ Химер Калітрасу вже на сайті! 

Ось ілюстрації до нього.

— Ти що витворяєш? Топитися надумала? — різкий жіночий голос був першим, що вона почула, прийшовши до тями.

— Це… медитація… стресом, — прохрипіла вона, ковтаючи повітря. — Думала… допоможе…

— Так, Кає… — Рей широко позіхнув і відсунувся подалі від динаміка. Сестра кричала так, ніби намагалася перекрити голосовою хвилею відстань від Мішікатана до Діли. — Повна дурня.

— Але тобі Калеб допомагав, то нема чого скиглити!

Рей хотів заперечити, що він взагалі-то мовчав, але сперечатися з Каєю, коли вона перла напролом, не мало жодного сенсу. Тому просто махнув рукою. Кая тим часом стишила голос і озирнулася, перевіряючи, чи за нею не стежать.

— Наялі розпитує про нього. Такі речі, що, бляха, чути соромно, а я ж не перший рік заміжня! Навіть не знаю, як відкрутитися.

Шаміра підморгнула йому, не перериваючи роботи. Вона вплітала квіти в сітку, що мала прикрашати подіум, а одну — велику й білу — встромила собі у волосся. Рей задивився і не помітив, як поруч матеріалізувалася Хоук.

Дракониха, як завжди, почала «говорити» серією образів: спершу Хлоя, потім — Шаміра, квітка і, зрештою, насінина. Еквівалент добрячої прочуханки у драконячому стилі. Хоук прозоро натякала на його непостійність і легковажність. 

— Подивись краще, як люди працюють. Вони чітко знають, на яку глибину забивати палі, щоб течія не знесла споруду. Прораховують площу, опір воді й вітру… Вони пів року житимуть у цих умовах. Потім усе розберуть, полатають — і чекатимуть наступної повені.

Рей стежив за метушнею навколо.

— Вони ж століттями так живуть, — знизав плечима він. — Звикли, мабуть.

— Війна може все змінити, — сказав Калеб із несподіваною гіркотою. — Калітрас, Текумахо, Великий Луг… Тисячі років цивілізації, звичний уклад. — Він міцно стиснув кулаки. — Амбіції інших світів зруйнують усе, що місцеві тут збудували.