Ми впевнено крокуємо до фіналу, тому пропоную згадати початок❤️

З чого все почалося...

Чоловік повільно присів напроти. Я надто добре знала, на що здатна його магія. Це був маг із рисами обличчя прекрасного бога та силою самої смерті.

— Хто ти? — запитав він.

Я мовчала, зберігаючи кам'яний вираз обличчя.

— Ти мене розумієш?

Дивне запитання, але я не подала жодного знаку. Лише повільно й зухвало розглядала його.

Він простягнув руку й торкнувся мого підборіддя. Я різко відвернулася, аж кайдани гучно дзенькнули.

— Чому ти не вбив мене одразу? — запитала я прямо, але блондинчик лише ледь помітно нахмурився.

І як усе закінчується....

— Моя загадкова незнайомка з майбутнього… — ледь чутно, з хрипом прохрипів він, дивлячись на мене крізь пелену слабкості. — Яка все ж таки стала королевою… моєю королевою.

— Я ще не твоя, — кинула я, ніжно, але міцно беручи його бліде обличчя у свої долоні.

«Ти вже давно все вирішила, ще задовго до того, як я взагалі наважився відпустити тебе» — пролунав його голос прямо в моїх думках.

Я дивилася на нього зверху вниз, і в цю хвилину мене накрило дивне, моторошне дежавю. Тільки колись на підлозі сиділа я, а він ось так само тримав моє обличчя в своїх руках.

— Я вже схилився перед тобою… — прошепотів він. — То ж скажи мені те, що насправді ховається в твоєму серці, Аделі.

— Я ненавиджу тебе, — процідила я крізь зуби, вп'явшись поглядом в ідеальні риси обличчя чоловіка, який зумів повністю полонити мій світ. Я мусила це відчувати. Я просто зобов'язана була відчувати лише ненависть. — Я хочу, щоб ти…

Я різко видихнула, помітивши, як його очі починають повільно затягуватися темною пеленою.

Передостаннє оновлення уже в ваших бібліотеках:

✨Полонянка короля Повітря✨

❤️ Мої соцмережі, де можна знайти ще більше майбутніх новинок, спойлерів та сюрпризів ❤️