Привіт вам) Поговоримо хвилинку? Мж обіймами та поцілунками, що обрали б? 

Варіант А) Обійми

Варіант Б) Поцілунки

Варіант В) Нічого

Варіант Г) Все і побільше

А поки ви пишете відповідь в коментарях, я пишу вам проду на  “Обійми за регламентом”) І це і буде моєю відповіддю. Чому? Тому що обійми більш інтимні. Можливо дивне порівняння, але ми цілуємо навіть хрести на кладовищі. Але не стоїмо з ними в обіймах, правда? Тому що обійми вимагають більшого контакту і часу. 

Цитата:

— То ви некромант? — аж стала вона на місці і якось по новому стала розглядати мене. Наче я раптом перетворився у її очах зі свіжого зомбі із залишками мізків у якогось зіпсованого, далеко не першої свіжості та без ознак розуму. — Що ж ви, пане некроманте, живих дівчат цілуєте? Невже мертвих не знайшлося? Чи приїлися?

— Я взагалі не любитель поцілунків. Ні з живими, ні з мертвими, — аж пересмикнуло від спогадів про всіляких привидів, які прагнули наостанок повеселитися моїм коштом. — Кажу ж вам, у тому фортепіано жив дух старого ловеласа. Й через те, що ви зруйнували захисне коло й наступили на мій амулет, він у мене вселився. Цілував вас — він. Я до цього не мав жодного відношення. 

— То вас двоє збоченців було? Яка прикрість... Треба було обом дати в колінну чашечку...  Хоча, чого це я, — завмерла вона на місці, приміряючись до моєї цілої ноги. — Раз примара своє отримала, то я цілком можу стукнути вже вас.

— Не можете, — буркнув їй, ледь шкандибаючи слідом. — Це я отримав від вас удар, а не він. Той гад якраз таки щасливо полетів на світло і нічого не відчув. Тому якщо хочете відновити життєву справедливість, вам доведеться злітати на той світ і надавати копняків уже йому.