Вчора я нарешті поставила останню крапку у своїй книзі. І знаєте... у мене просто сльози на очах. 

​Останні дві глави я писала, буквально плачучи, адже це було справжнє прощання з моїми героями. Ми стільки всього пережили разом: занурювалися в найтемніші глибини і шукали світло, проходили крізь важкі, болючі події та проживали такий вир емоцій, від якого іноді просто перехоплювало подих. За цей час вони стали для мене набагато більшим, ніж просто іменами на сторінках. Вони стали живими.

​І от, ця історія офіційно завершилася. Позаду довгі місяці роботи, безсонні ночі та виписані до дна почуття. Здавалося б, зараз має бути сумно, але врешті-решт на серці залишилася лише неймовірна, світла легкість.

​Я відпускаю їх. Фінал написаний.