Я часто ловив себе на одній думці: навіщо ми взагалі створюємо вигадані світи?

Мабуть, тому, що через вигадані історії часто простіше говорити про справжні речі.

Про страх.

Про надію.

Про дружбу.

Про зраду.

Про вибір, який кожному з нас доводиться робити хоча б раз у житті.

Світ «Попелу Еларіса» — це не просто втеча від реальності.

Це ще один спосіб подивитися на неї.

Можливо, саме тому деякі історії залишаються з нами навіть після того, як ми перегорнули останню сторінку.

А як думаєте ви: хороша книга потрібна, щоб відволіктися від реальності чи щоб краще її зрозуміти?

— Володимир Морвейн