Відгук на книгу "Я, Дзен" Очерета у рамках Безстрокового марафону від Тетяни Гищак.
Я задивлялась на цю історію ще у блогах. Підкупили цитати, які виставляв автор, і обкладинка, що обіцяла щось веселе та драйвове. Не прогадала.
Історія розповідає про військовослужбовця, який після удару ворожого дрона прокидається не просто в чужому тілі, а й у чужому світі. Світі, про який наш Дзен читав хіба що в книжках. Хто зна, може, саме це його захоплення і стало причиною того, що свідомість перенеслася туди, де люди, гноми, ельфи та орки змушені жити й взаємодіяти в одній реальності.
Чуже ім'я, чужа родина, кволе й юне тіло змушують Дзена починати життя заново: вивчати устрій світу, знайомитися з його правилами та технологіями. Хлоп нівроку, тож дуже скоро освоюється в новій реальності. Спочатку знаходить переважно ворогів, але згодом з'являються й друзі.
Сюжет крутиться навколо того, як Дзен постійно встрягає в авантюри, дрібні злочини та справи державного масштабу. Тут не можу не подякувати автору за цитату Жадана з «Мальвів: «Я в трьох країнах сидів за хуліганку» - поржала вголос, дуже влучно передає пригоди Дзена.
Описуваний світ такий незвичний і водночас такий схожий на наш, тут і незнайомому гномський рейх, і ельдалонський картель, зброя та артефакти, які герой намагається здобувати... У цій частині я трохи губилася в мотивації, і в надмірному екшені. 
Екшену тут хоч відбавляй - подекуди навіть занадто. Як читачка, я не завжди встигала за виром подій, іноді хотілося більше пояснень. На сторінці автора є інформація, що «Я, Дзен» - лише одна з книг циклу, тому думаю, в інших частинах закони світу розкриваються глибше. Або ж вони просто зрозуміліші для читачів, які вже знайомі з цією історією.
Але...
Гумор, яким повниться книга, просто чудовий. Я записувала цитати в нотатки на телефоні, щойно почала читати. Потім кинула цю безплідну справу, тому що там перл на перлі - у найкращому розумінні цього вислову. Це не просто гумор, а надзвичайно класна сатира на проблеми сьогодення, яка торкається і війни, і мови, і політики.
Дуже сподобалися цитати класиків, якими Дзен періодично донімав своїх нових друзів та ворогів. Особливо - їхня авторська інтерпретація.
Ближче до кінця книги з'являються нові герої, які викликають симпатію й запам'ятовуються краще, ніж ті, хто фігурував на початку. Тут і ватажок команди Мельхіор, і жезлоносець (це не те, про що ви подумали))) Стью, і синьоволоса Мія, і качок Глемб, і ельдалонець Мігеліто.
Фінал історії відкритий, багатообіцяючий і спонукає відкрити решту книг циклу, щоб дізнатися про подальші пригоди Дзена.
Я ніколи не читала книг про потраплянців і дуже рада, що моє знайомство з цим піджанром почалося саме з такого твору. Легкого, динамічного і... ні, не просто смішного, а дуже-дуже дотепного.