Котики, я зі спойлером і подякою! ヅ
У нас за вікном така злива☂, що настрій: пити щось тепленьке і читати) А в моєму випадку - ще й писати)) Але перейдемо до новин!

✪ По-перше, нас вже 400+! Я щаслива! Дякую кожному, хто читає мої історії, коментує, переживає за героїв. Вдячна до місяця і назад!♡♡♡

✪ По-друге, книга ВОДІЙКА ДЛЯ ДИКОГО сьогодні опинилася у віджеті популярних, а вчора там була (до речі, безкоштовна!) книга ЕЛ! Хто ще не читав, щиро запрошую ;)

Дякую за вашу активність, це надзвичайно мотивує автора рухатись далі, і (по секрету) - це найкращі ліки від вигорання.

✪ А тепер спойлер до нічних оновлень "Водійки")

__________________

— А Ліка з галереї?
— Ох, Вероніко… Ліка з галереї відрізнялася від Світлани лише своєю докучливістю. Ми зустрічались буквально місяць, а вона подумки вже фату вдягла. Я ніколи не давав їй до цього приводів, повір мені. Вона творча натура, тому бачить все в інших фарбах. А коли я тебе побачив вперше, всі мої думки зайняла саме ти…
— Ти їй сказав, що кохаєш іншу...
— Мила... Я це просто так сказав, щоби вона відчепилася.
— А Аня?
— Аня? — відсунувся, очі розширилися від здивування. Потім раптом засміявся. — Господи, Вероніко… Ти або шпигунка, або дуже ревнива жінка… Аня — це донька Марії Іванівни.
— Я знаю. І що?
— Навіть так? Точно шпигунка… Аня — це подруга мого дитинства. До неї точно не варто ревнувати.
— Але я не можу, — надулась я.
— Не можеш не ревнувати? — здивовано запитав, вдивлячись у мої очі. — Але чому? Ти прекрасна, ти не маєш сумніватися у тому, що ти найкраща для мене, і я не бачу нікого іншого… Чому, Вероніко?

__________________

Чому? Дізнаємося о 00.00❤️
Це буде доволі відверта глава з неочікуваним завершенням.

 Чекаю на вас в оновленнях, а також у своєму телеграмі, де ви знайдете багато цікавих візуалів, спойлерів і інших приємних активностей

(вхід до чату лише 18+) 
 

♥︎♥︎♥︎ Ваша Авторка ♥︎♥︎♥︎