Привітики, мої мандрівнички! ❤️

Знаєте, є одна річ, яку я помітила: ми можемо боятися темряви, дивних звуків уночі, порожніх коридорів… Але найцікавіше починається тоді, коли страх має цілком звичайний вигляд.

Наприклад: двері.

Звичайні двері у твоєму домі. За якими, здавалося б, не може бути нічого страшного. А тепер уявіть: ніч, тиша, ви вже майже заснули… і раптом хтось стукає. Спочатку один раз, потім другий, третій. А аи нікого не чекаєте та про зустріч теж не домовлялись. І точно знаєте, що в таку годину до вас ніхто не мав приходити.

То що ви зробите? Подивитеся у вічко? Запитаєте, хто там? Чи вдаватимете, що нікого немає?

Саме з таких запитань для мене й починається справжня містика. Не тоді, коли перед очима з'являється щось жахливе, а тоді, коли ти ще не знаєш, чи є чого боятися… але вже відчуваєш тривогу. У моїй книзі «Містичні історії» перший розділ має назву «Три удари у двері». ☺️

І мені хочеться, щоб ви не просто прочитали його, а на мить поставили себе на місце того, хто опинився перед невідомим. Адже іноді найстрашніше не те, що ховається за дверима. А те, що може статися, якщо ти їх відчиниш. ✨

А тепер чесно відповідайте в коментарях, мої мандрівнички.

Ви б відчинили двері після третього удару, якби вдома були самі й нікого не чекали? І ще одне: як думаєте, три удари вночі — це просто випадковість чи знак, який краще не ігнорувати? 

Дуже хочу почитати ваші відповіді! ✨☺️☕

Ваша Лірія Маєр ❤️

#дужедивнісправи #містика #жахи