— Я залишуся, — каже тоном, у якому чітко бринить образа.
У мене всередині все завмирає.
— Але тільки тому... — вона піднімає вказівний палець. — ...що я дуже хотіла подивитися цей фільм. І тому... — киває на коробку з піцою, — ...що в тебе тут моя улюблена піца.
Я не стримую усмішки.
— Звісно.
— І не думай, що я тебе пробачила.
— Навіть не сподіваюся.
Вона проходить повз мене, сідає на диван і відкриває коробку.
— Якщо вже влаштовувати мені інфаркт, — відкушує перший шматок, — то хоча б із нормальною піцою.
Я тихо сміюся.
Ні. Вона точно найкраще, що коли-небудь траплялося в моєму довбаному житті. ❤️