Сьогодні була опублікована остання глава другої книги — разом з епілогом і післямовою.

Дякую всім, хто був поруч із Мей від самого початку й пройшов із нею цей шлях до кінця. Для мене це справді дуже цінно. 

А тепер я хочу попросити вас про чесний зворотний зв’язок.

Це мій перший досвід написання настільки великої історії, і мені дуже хочеться зрозуміти не просто чи сподобалася вам книга, а що саме в ній працювало для вас — а що ні.

Що змушувало чекати наступної глави?

Які герої, сцени або сюжетні лінії запам’яталися найбільше?

Чого хотілося більше?

А що, навпаки, здалося затягнутим, зайвим, слабшим або таким, що можна було б прибрати зовсім?

Можливо, десь бракувало пояснення. Можливо, якась лінія залишилася для вас незавершеною. А можливо, були речі, яких я як авторка взагалі не помітила.

Не бійтеся писати про те, що вам не сподобалося. Саме це зараз для мене особливо важливо.

Бо в мене є ще одна маленька новина. )))

Історія Авіс уже в процесі написання.

Поки я працюю над її каркасом, основними сюжетними лініями, персонажами й світом навколо неї.

І саме тому ваші відгуки про історію Мей зараз можуть дуже мені допомогти. Я хочу зрозуміти, що варто забрати із собою в наступну книгу, що розвивати далі, а яких своїх помилок уже не повторювати.

А щодо самої Авіс…

Думаю, дехто з вас уже здогадався, де саме їй доведеться опинитися.

І для дівчини, яка понад усе цінує свободу, світ, де майже все визначають ієрархія, правила, становище та чітко встановлені межі, навряд чи стане найзручнішим місцем.

Питання лише в тому, що вона робитиме, коли зрозуміє, що просто піти звідти не може.

Більше поки не скажу. ;)

Тому дуже чекатиму на ваші враження — і хороші, і критичні.

Мені справді важливо знати, що саме ви забрали із собою з історії Мей і що хотіли б побачити інакше в наступній.