Не недооцінюй відьму

Четвертий розділ уже на сайті. Тут буде гра у кішки-мишки. А ще гірке відчуття програшу, навіть коли виграв. Він не дооцінив її, але і вона також. За це і поплатяться обоє.

Тінь залізного черепа

- Відьомські очі, черепе. Найбільша загроза.
Він не відповів. Лише спокійно почав обмотувати мотузку навколо моїх зап’ясть.
- Хіба не цього вас вчать у Ордені? - продовжила я. - Не дивіться в очі відьми. Бо вона вас прокляне. - я зробила паузу. - Або ще гірше. Зробить своїм рабом. - чоловік зав’язав вузол. Я всміхнулась краєм губ. - Саме так. Не боїшся стати моїм рабом, Ксандере?
Він підняв погляд. На мить між нами зависла тиша. Потім його голова трохи схилилася набік.
- Боюсь.
Я вже хотіла відповісти щось уїдливе, та він продовжив:
- Але міг би ризикнути.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Агнія Бурне
09.07.2026, 19:06:49

Пфффф….

ох, який)❤️

Ані Мортем
09.07.2026, 18:45:22

Маргарита Хольська, ще той чортяка))

Інші блоги
200 підписників - маленька перемога))
Ну що, мої любі, у нас тут маленький ювілей! Нас уже 200! Двісті людей добровільно натиснули кнопку «Відстежувати» й тепер змушені спостерігати, як я пишу книги, вигадую нові, періодично сварюся з власними персонажами
Знижка
Всім привіт! Сьогодні знижка на книгу Ти лише моя. Я підвівся на неслухняних ногах. Серце гупало в грудях так, що закладало вуха. Я хотів кинутися до неї, стиснути в обіймах і ніколи більше не відпускати, але
Фінал "Mon cœur. Хто з нас художник?"
Безмежно дякую кожному, хто пройшов цей шлях поруч. Ваша підтримка — моє головне натхнення). Відпускати історію завжди непросто. Коли щодня живеш думками своїх персонажів, проходиш із ними крізь сумніви, небезпеки, неідеальні
Письменницькі будні: де живуть герої ???
Дорогі мої читачі! ​Часто автори діляться залаштунками: мовляв, сідаєш писати за чітким планом, герої слухняно крокують за сюжетом, а ти спокійно керуєш історією. Але знаєте, як це буває у мене? ;) ​Часто лорди, лікарі,
Між рядками зі мною ☺️✍
Останнім часом, поки пишу нову історію, все частіше думаю про знайомства після тридцяти. У вісімнадцять чи двадцять два все ніби простіше. Сподобався хтось, пішли гуляти, проговорили пів ночі, а далі вже як складеться. А
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше